Путін активно заговорив про війну - і це добре для нас

Путін несе пургу і все це бачать / РосЗМІ

Путін за останні дні багато говорив про перебіг російської - української війни. Це - доволі дивне явище, бо більшу частину війни Путін мовчав. Але зараз вимушений з'явитися на публіці та говорити. Спочатку з воєнкорами. Потім на “Економічному форумі” у Петербурзі.

Про що говорив Путін?

1. Про неймовірні успіхи російської оборони (до речі, шлях від “візьмемо Київ за три дні” перейти до “за тиждень не посипався фронт” - це окреме досягнення, але то таке).

2. Про те, що Росія знищила 5 комплексів Patriot з 2 (двох) та 160 танків з кількості, яку я не можу називати.

3. Що у контрнаступу ЗСУ немає шансів і він повністю провалився. Ну і - звісно - про співвідношення втрат 10 до 1.

4. На зустрічі з воєнкорами він навіть дуже обережно та завуальовано передав сигнал Пригожину, що той має лягти під Міноборони. Але після того як Пригожин відмовився, вже сьогодні про це мови не було.

5. Знову щось розповідав про ядерку (але ця тема вже не викликає ентузіазму у слухачів), про те, що мобілізація поки не потрібна, але російські ресурси майже безмежні (це не так) і тому краще б з ним сіли за стіл перемовин.

Про що НЕ сказав Путін? Він не сказав в чому план. Чого Росія хоче. До чого прагне російська армія. І яких цілей вона прагне досягти як результату війни. В нього нема навіть артикульованої зрозумілої цілі, яка - натомість - є у України.

Путін багато говорить і майже завжди бреше. Але чи не вперше з мобілізації він почав активно коментувати бойові дії і військові операції. Впевнено розповідати, що “контрнаступ ЗСУ всюди зупинено, і що в Росії вистачить сил усіх перемогти”. Хоча реальні успіхи у Росії відсутні.

Чого він виліз саме зараз? Тут три гіпотези - складові:

1. Путін намагається зторгуватися на перемовини і мир (“Мінськ 3.0”), бо боїться успіху ЗСУ. Хоча Україна розпочала тільки перші обережні дії і до основних подій (які розтягуються на тижні і місяці) ще далеко. А коли контрнаступ стане вочевидь успішним, йому доведеться йти на ще одну ВЕЛИКУ хвилю мобілізації (високі політичні і соціально - економічні ризики) або визнавати свою поразку (та йти на перемовини на геть інших умовах).

2. Він намагається заспокоїти свої еліти та населення, випустити пару. Його режим шатає, настрої еліти - не оптимістичні, а конфлікт між Шойгу та Пригожиним відображає тільки те, що вийшло в паблік.

3. Путін щиро вірить в те, про що говорить. І тому вийшов поговорити напередодні ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ, щоб привласнити її собі. В тому числі вірить у дані, які озвучує. Тобто - як вже багато хто припускав - Путін вірить зведенням Конашенкова. І тоді - виходить - ми знаємо, для кого ці зведення робляться.

Всі три гіпотези можуть співіснувати в голові у Путіна і його Адміністрації. В перших варіантах - воно боїться за владу (і життя). У третьому - існує у вигаданій реальності.

Він може вважати доречним виступати з закликами до перемовин з позиції сили, бо вірить у пункт 3. І каже Заходу “зупиніться, вони все одно нічого не можуть досягти”. Хоча реакція заходу на перші (і насправді - мінімальні) втрати техніки ЗСУ під час наступу говорить про зворотне: нам відразу анонсували більше, ніж ми підтверджено втратили. А якщо все ж (все ж) наступ ЗСУ буде вдалим, то ще більше посилить тенденції ентропії режиму і знизить довіру його оточення до нього. А це веде до втрати контролю.

Чому так? Бо за 16 місяців РФ (і Путін особисто) не вирішили головну проблему: адекватного зворотного зв'язку в межах вертикалі. Вони можуть вирішувати локальні задачі - це не варто заперечувати і не варто недооцінювати ворога. Але змінити і радикально покращити систему управління - ні. І цю історію неможливо вилікувати в рамках існуючого в Росії устрою.

Тому вир управлінського колапсу буде наростати. До моменту коли система втратить керованість чи Путіна усунуть (і почнеться перезавантаження). Нас влаштовує обидва сценарія. Спостерігаємо далі.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!